Відгуки про фільм «Мрійники» будуть цікаві всім шанувальникам кінематографічного мистецтва. Це культова камерна еротична драма Бернардо Бертолуччі, яка побачила світ у 2003 році. Головні ролі в картині виконали Єва Грін, Луї Гаррель і Майкл Пітт. У цій статті ми коротко розповімо про сюжет фільму, акторів і режисера, які брали участь у його створенні.

Створення

Відгуки про фільм «Мрійники» від глядачів і критиків надійшли переважно позитивні. Вважається, що це один з кращих і найбільш відомих фільмів Бертолуччі.

Свою еротичну драму італійський режисер зняв за сценарієм британського письменника Гілберта Адер. Адер поклав в основу три власних роману, один з яких так і називався — «Мрійники». Відомо, що при їх створенні англієць надихався творчістю Жана Кокто, в тому числі з його книгою «Жахливі діти».

У центрі сюжету у фільмі «Мрійники» 2003 року опиняються троє молодих людей. Все це являє собою історію сексуальної революції в окремо взятій паризькій квартирі, наповненої кінематографічними алюзіями. Важливо, що події відбуваються на історичному тлі. За вікном студентські заворушення у Франції 1968 року, які призвели до відставки президента країни Шарля де Голля.

Місце, де знімали фільм «Мрійники», — це Париж. Для багатьох один з найромантичніших міст світу, що підтверджують і персонажі, які з’являються на екрані.

У знімальній групі «Мрійників» виявилося багато професіоналів своєї справи, які допомогли Бертолуччі зняти видатний фільм. Оператор картини — Фабіо Чьянкетта. Художниками стрічки стали П’єр Дюбуюберранже, Жан Рабасс, Луїз Стьернсворд за монтаж відповідав Якопо Куадри. Продюсер фільму — Джеремі Томас.

Про що картина?

За сюжетом фільму «Мрійники» дія стрічки розгортається безпосередньо напередодні та під час травневих студентських заворушень 1968 року у французькій столиці.

Глядачі знайомляться з американцем Меттью, який приїжджає в Європу за програмою студентського обміну між країнами. Його мета — покращити своє знання французької мови.

При цьому більшу частину часу він проводить в Парижі Сінематеці. Це найбільший на планеті архів фільмів та документів, які так чи інакше пов’язані з кінематографом. Його оточують підлітки і студенти, які, як і він, буквально схиблені на кіно, насолоджуються переглядом сучасних стрічок і зразків світової класики.

У Сінематеці він зустрічає своїх ровесників — Тео і Ізабель. Молоді люди стверджують, що вони близькі, так як при народженні були зрощеними близнюками. Нові приятелі пропонують Меттью переїхати в їх квартиру, поки їх батьки перебувають у від’їзді.

Поступово для американського гостя стає очевидним, що близькість між Ізабель і Тео буквально балансує на межі інцесту.

Навколо вирують студентські хвилювання, але вони мало цікавлять молодих людей. Вони занурюються в пучину психологічних і сексуальних експериментів, які розгортаються на території цієї невеликої паризької квартири.

Навколо фільму

Жанр фільму «Мрійники» — еротична драма. При цьому більшість знятих сцен, присвячених сексуальним взаєминам між Тео і Меттью, в фінальну версію так і не потрапили. Творці прийшли до висновку, що вони виявилися занадто провокаційними і такими, що викликають. У цьому важлива відмінність картини від літературного першоджерела.

Знаменитий епізод, в якому у героїні Єви Грін загоряються волосся, з’явився абсолютно випадково. Його не було ні в романі Адер, ні в сценарії. Волосся актриси загорілися випадково. Режисер вирішив, що виглядає це настільки органічно, що вирішив включити епізод у фільм.

Цікаво, що на роль американського студента Меттью в еротичній драмі «Мрійники» запрошували Джейка Джілленхол і Леонардо ді Капріо. Але Джилленхол відмовився із-за великої кількості надто відвертих сцен, а ді Капріо волів знятися у Мартіна Скорсезе у військовій драмі «Авіатор».

Дивіться також:  "Не рычите на собаку": відгуки читачів, короткий зміст, рецензії критиків

Прем’єра фільму відбулася на Венеціанському кінофестивалі в 2003 році. Правда, він був показаний поза конкурсом.

Вільне трактування творцями картини молодіжної сексуальної революції 1960-х років стала причиною, по якій фільм активно критикували, у багатьох це викликало відверте обурення.

Нагороди та номінації

Незважаючи на загальне схвалення критиків, фільм «Мрійники» 2003 року не отримав значущих нагород, обмежившись престижними номінаціями.

Він висувався на національну премію Італії «Давид ді Донателло», Бернардо Бертолуччі і Єва Грін претендували на премію Європейської кіноакадемії.

Картина номінувалася на премію «Гойя» як кращий європейський фільм, проте нагороду отримала німецька трагікомедія Вольфганга Беккера «Гуд бай, Ленін!».

Бернардо Бертолуччі

Режисером фільму «Мрійники» став Бернардо Бертолуччі. Він з’явився на світ у Римі в 1941 році.

Займатися творчістю почав в 1960-ті роки, коли оголосив себе послідовником Паоло Пазоліні і Жан-Люка Годара. Примітно, що паралельно захоплювався фрейдизмом і комунізмом, примудряючись органічно переплітати у своїх картинах інтимне з соціальним.

Його дебютною режисерською роботою стала детективна драма «Кістлява кума». В ній поліція розслідує вбивство повії в віці, тіло якої було виявлено на околиці Риму. У цій роботі молодий режисер захоплює глядача кримінальним сюжетом, зачіпаючи теми людської сексуальності, соціальної несправедливості, мінливостей долі.

У багатьох своїх роботах Бертолуччі звертається до заборонених і навіть табуйованим темами. Його цікавлять різні форми людської сексуальності — триолизм, інцест, гомосексуалізм.

Тріумфальними стали дві його роботи початку 1970-х років. У драмі «Конформіст» дія фільму розгортається в Римі в 1938 році. Головний герой аристократ Марчелло Клеричи надходить на службу до фашистів, планує весілля з мало чим примітною дівчиною Джулією, класичної представницею середнього класу. З його спогадів стає ясно, що він відчуває себе жертвою важкої спадковості з-за того, що батько лежав у психіатричній лікарні, а мати була морфинисткой. При цьому в підлітковому віці був підданий сексуальному насильству з боку водія Ліно. Марчелло переконаний, що убив його, коли йому було 13 років.

У 1972 році Бертолуччі знімає еротичну мелодраму «Останнє танго в Парижі». В ній розповідається про 45-річного американця на ім’я Пол, який має власний готель в Парижі. Його дружина кінчає життя самогубством, коли її чоловік знайомиться з 20-річною Жанною, з якою в той же день у нього починається роман.

У 1988 році італійський режисер стає 2-кратним володарем премії «Оскар» за історичну драму «Останній імператор», знятий за його сценарієм. Це біографія правителя Китаю Пу І, на якому закінчилася монархія в цій країні.

Його останньою стрічкою стала драма «Я і ти», що з’явилася на екранах в 2012 році. Це історія про интроверте Лоренцо. Коли його однокласники вирушають у гори кататися на лижах, він на все це час потай від батьків залишається в підвалі власного будинку. Його самотність переривається появою таємничої дівчини, історія якої виявляється близька до нього самого і його рідних.

У листопаді 2018 році Бертолуччі помер у Римі. Йому було 77 років.

Єва Грін

Серед акторів фільму «Мрійники» глядачам відразу ж запам’яталася француженка Єва Грін, для якої ця роль стала дебютом на великому екрані. На той момент їй було 23 роки. Вона була номінована на премію Європейської кіноакадемії, але нагороду не отримала.

Дивіться також:  Розповідь Чехова "Гриша": короткий зміст

Єва Грін у «Мрійниках» грає чарівну парижанку, яка знаходиться в дивних стосунках зі своїм братом. Її загадковий і чарівний образ зацікавив не тільки критиків, але і режисерів, які активно почали запрошувати зніматися.

Світова популярність до зірки «Мрійників» Єві Грін прийшла після ролі королеви Єрусалиму Сибілли в історичній драмі Рідлі Скотта «Царство небесне» і дівчини Джеймса Бонда в пригодницькому бойовику Мартіна Кемпбелла «Казино «Рояль».

З середини 2000-х років переважно працює в незалежному кіно. Її можна згадати драмі Джордана Скотта «Тріщини», стрічці Бенедека Флігауфа «Черево», фантастичній драмі Девіда Маккензі «Остання любов на Землі».

При цьому Грін активно бере участь в серіалах. Наприклад, за роль Ванесси Айвз в містичному багатосерійному телефільмі «Страшні казки» актриса була удостоєна нагороди «Золотий глобус».

Її останні роботи на даний момент — психологічна драма Романа Поланскі «Засновано на реальних подіях» і драма Лізи Ланґсет «Ейфорія».

Луї Гаррель

Роль брата Ізабель Тео у фільмі виконує Луї Гаррель. «Мрійники» для цього французького актора стають не дебютним фільмом, як для Грін, але першим, після якого на нього починають звертати увагу.

Гаррель народився в Парижі в 1983 році. Його батько був режисером, в його картинах Луї почав з’являтися з 6 років. Саме роль Тео принесла йому справжню популярність і успіх. Вона ідеально підійшла до його харизматичному образу суворого інтелектуала і нервової красеня.

У 2005 році він виконав головну роль у драмі свого батька «Постійні коханці», зігравши молодого людини Франсуа. Його роман з новою знайомою Лілі розгортається, як і у «Мрійниках», на тлі студентський заворушень 1968 року в Парижі. За цю роботу був номінований на премію «Сезар» як самий багатообіцяючий актор.

У стрічці Валерія Бруні-Тедескі «Сон попередньої ночі», прем’єра якого відбулася на Каннському фестивалі, зіграв коханця 40-річної актриси. У мюзиклі «Всі пісні тільки про кохання» створює образ молодого парижанина, який живе з двома дівчатами.

У 2017 р. Гаррель грає заголовного персонажа в біографічній мелодрамі Мішеля Хазанавічуса «Молодий Годар». Фільм розповідає про стосунки культового французького режисера з актрисою Анною Вяземські, які зародилися на зйомках драми «Китаянка» в 1967 році.

Майкл Пітт

Майкл Пітт у «Мрійниках» створює образ американського студента Меттью, захопленого Францією і світовим кінематографом. Пітт — дійсно американець за національністю, народився в штаті Нью-Джерсі в 1981 році.

З кінця 1990-х знімався в серіалі «Закон і порядок». На великому екрані дебютував у драмі Марка Крістофера «Студія 54» 1998 року.

Проривним для нього стала роль коханця рок-зірки транссексуала в комедійному мюзиклі Джона Кемерона Мітчелла «Хедвіг і злощасний дюйм». Після виходу цієї стрічки на екрани його почали регулярно запрошувати на другорядні ролі в великі голлівудські проекти. Наприклад, трилер Барбе Шредера «Відлік вбивств», драму Ларрі Кларка «Садист».

Після роботи з Бертолуччі блиснув у Гаса Ван Сента в головній ролі в біографічній драмі «Останні дні». Його герой — гранж-музикант, який вживає героїн і схильний до суїциду. В його образі можна побачити явні відсилання до музиканта Курта Кобейна.

У 2007 році зіграв з Кірою Найтлі в головних ролях у мелодрамі Франсуа Жирара «Шовк» про французькому контрабандиста, який торгує шовком.

Знімався в серіалі «Підпільна імперія». Серед його останніх робіт варто відзначити трилер Аріеля Вромена «Злочинець» і бойовик Руперта Сандерса «Привид в обладунках».

Киноаллюзии

За відгуками про фільм «Мрійники», багатьох він привернув своєю залученістю у світовий кінопроцес, великою кількістю різноманітних алюзій.

Дивіться також:  Книга Вікторії Бутенко «Зелень для життя»

Художнє полотно цієї стрічки просто просякнута синефилией. Герої фільму по ходу сюжету неодноразово відтворюють сцени з їхніх улюблених творів кіномистецтва, часто повторюють жести, властиві улюбленим героям. Щоб зрозуміти всі ці відсилання, треба добре і глибоко розбиратися в світовому кінематографі.

Наприклад, сцена, в якій Ізабель, Тео і Меттью пробігають через Лувр — повторення епізоду з кримінальної драми Жан-Люка Годара «Сторонні» 1964 року. Коли Тео і Ізабель відразу після пробіжки вимовляють фразу: «Ми приймаємо його. Він один з нас», вона є відсиланням до стрічки Тода Браунінга «Виродки» 1932 року.

У деяких випадках Бертолуччі супроводжує дані алюзії сценами з фільмів, до яких вони відносяться. Наприклад, під час спроби самогубства глядачі бачать уривок з чорно-білої драми «Мушетт» Робера Брессона 1967 р.

Цікаво, що вся музика, яку можна почути у фільмі, взято з інших кінострічок. Глядачі і критики побачили відсилання до кількох десятків знаменитих картин. Серед них — трагікомедія Чарлі Чапліна «Вогні великого міста», комедія Луїса Бунюеля «Золотий вік», драма Біллі Вайлдера «Бульвар Сансет».

Враження

Більшість глядачів залишили позитивні відгуки про фільм «Мрійники». Критики відзначали, що велику роль у цій стрічці грають заворушення на вулицях Парижа, які деякі вважають черговий французькою революцією. Її втіленням стає Тео. Він підтримує незадоволених, але при цьому мислить трохи більше, ніж вони.

Актори фільму «Мрійники» заслуговують окремої похвали. Всі три персонажа ретельно опрацьовані, їх образи максимально повно і докладно розкрито. Важливо, що багато в чому вони суперечливі. Наприклад, реаліст Меттью — в душі справжній романтик, який звик занурювати себе в інші виміри за допомогою кінематографа.

Ізабель стає втіленням любові. При цьому сама вона не відає, як її можна відчути. Дівчина добре уявляє собі, як любов виглядає в кіно, але не розуміє, що вона означає в реальному житті.

Персонажі швидко опиняються в центрі уваги і глядачів, і режисера. Вони здійснюють шокуючі багатьох вчинки, втілюють в життя свої найпотаємніші сексуальні фантазії. Вони є уособленням нігілізму і безбашеності, які так притаманні всім молодим людям.

Велике значення у «Мрійниках» має їх безтурботне поведінку, яка здається наївним, романтичним і неусвідомленим. Вони розмірковують про високе, що, здається, не повинно бути властиво більшості молодих людей.

Як зазначали у своїх рецензіях критики, Бертолуччі в «Мрійників» справив на світ одразу трьох зірок незалежного кіно, які досі залишаються популярними, вже після смерті режисера. Для кожного з них це стала перша значуща роль в кар’єрі, а для Єви Грін і зовсім дебютна в кінематографі. При цьому виглядають вони як досвідчені і зрілі артисти, що свідчить про їх високий професіоналізм.

У цій картині глядачі особливо яскраво помітили драйв, який з’явився у творця картини. При цьому багато хто звертав увагу, що саме цього не вистачало в його роботах 1970-1980-х років. Незважаючи на всю свою зовнішню болючість і клаустрофобичность, фільм виявився дуже енергійним, бадьорим і молодим, будучи переповнений символами еротизму.

При цьому хтось критикував Бертолуччі за зайву відвертість, захоплення зйомками оголених героїв, стверджуючи, що справжні романтики і мрійники нічого для себе тут не знайдуть і не винесуть. Картина залишилася однією з найбільш суперечливих робіт у кар’єрі режисера, вона багато значить для розуміння його творчого методу та ідей.