Фідуціарні права і обов’язки відрізняються дуже заплутаним характером. Суди накладають відповідні обов’язки на учасників відносин: між працівником і роботодавцем, лікарем і хворим, керуючим і бенефіціаром адвокатом та клієнтом і так далі. При цьому від фидуциаров потрібно слідувати генеральної обов’язки, яка в той же час відрізняється безліччю варіацій в кожному конкретному випадку. Крім того, суди покладають обов’язки ad hoc у тих правовідносинах, де одна особа довіряє іншому, в результаті чого зазнає збитків. У статті розглянемо поняття фідуціарної відповідальності, формування цього інституту в США і російський досвід.
Поняття
Фідуціарна обов’язок – це обов’язок полягає в утриманні від дій, спрямованих на власну вигоду відносно активу бенефіціара при виконанні повноважень. Турбота і обачність, що проявляється при цьому, не є по своїй суті фідуціарної, так як може з’являтися і в інших правовідносинах.
Фідуціарна обов’язок – це механізм, який забезпечує захистом в тих ситуаціях, при яких здійснення дій на свій розсуд однієї особи повинно контролюватися з-за специфічних правовідносин з іншою особою. Багато юристів вважають, що дані відносини характеризуються необмеженими повноваженнями фидуциара і неможливістю контролювати його дії бенефіціаром.
Причина цього криється в тому, що у бенефіціара немає ні дані, ні належної кваліфікації для розуміння ситуації. Тому існує механізм компенсації допомогою проведення судового контролю.
