Епоха Єльцина — важливий період в історії сучасної Росії, який досі по-різному оцінюється багатьма істориками. Одні бачать в першому президентові Російської Федерації прихильника демократичних змін, який звільнив країну від комуністичного ярма, для інших він руйнівник Радянського Союзу, правління якого призвело до появи олігархів і розбазарювання національних ресурсів. У цій статті ми досліджуємо, Борис Миколайович керував країною, розглянемо основні підсумки цього періоду.

Обрання президентом Росії

Вважається, що епоха Єльцина розпочалася 12 червня 1991 року, коли він був обраний президентом РРФСР. На виборах за нього проголосували понад 57% виборців. В абсолютних цифрах це понад 45,5 мільйонів чоловік. Його основним суперником вважався Микола Рижков, якого підтримувала КПРС, але результат опонента дорівнює 16,85%. Епоха Єльцина розпочалася під гаслом підтримки суверенітету Росії у складі Радянського Союзу та боротьби з привілеями номенклатури.

Першим указом нового президента стало розпорядження про заходи з розвитку освіти. Воно було засноване на підтримку цієї сфери, ряд пропозицій носив декларативний характер. Багато чого так і не було виконано. Наприклад, обіцянка щороку спрямовувати не менше 10 тисяч осіб за кордон для стажування, навчання та підвищення кваліфікації.

З епохою Єльцина пов’язаний розпад СРСР. Вже 1 грудня в Україні відбувся референдум про незалежність. Через кілька днів після цього відбулася зустріч російського президента в Біловезькій пущі з новим главою України Леонідом Кравчуком і головою Верховної Ради Білорусі Станіславом Шушкевичем. Російська делегація представила новий проект Союзу Суверенних Держав, який в той час активно обговорювалося. Він був підписаний всупереч результатам референдуму про збереження СРСР. На той момент центральна влада на чолі з Горбачовим була фактично паралізована, протиставити главам республік вона нічого не могла.

Договір був оперативно ратифікований, вже 25 грудня президент СРСР Михайло Горбачов пішов у відставку, передавши резиденцію в Кремлі і ядерний чемоданчик Єльцину.

Перші роки

Перші роки епохи правління Єльцина виявилися неймовірно важкими. Вже восени 1991 стало очевидним, що СРСР не в змозі платити за зовнішнім боргом. Переговори завершилися вимогою іноземних банків терміново переходити до ринкових реформ. Тоді ж з’явилася економічна програма Єгора Гайдара. Вона передбачала лібералізацію цін, приватизацію, конвертацію рубля, товарну інтервенцію.

Сформоване 6 листопада уряд Єльцин сам очолював до середини 1992 року. Відправною точкою «шокової терапії» стала лібералізація цін. Їх планувалося відпустити 1 грудня, однак відповідний указ вступив в силу тільки 2 січня 1992-го. Ринок почав заповнюватися споживчими товарами, а монетарна політика емісії грошей спровокувало гіперінфляцію. Реальні пенсії і зарплати впали, рівень життя різко знизився. Зупинити ці процеси вдалося тільки в 1993 році.

Одним з перших важливих рішень Єльцина став указ про вільну торгівлю. Цей документ фактично легалізував підприємництво. Безліч людей зайнялися дрібною торгівлею на вулиці. Також було прийнято рішення про початок заставних аукціонів і ваучерної приватизації, які призвели до того, що велика частина державної власності опинилася в руках обмеженої групи людей, тобто олігархів. Між тим, країна зіткнулася з масовими невиплатами зарплат і спадом виробництва.

Дивіться також:  Синоніми до слова "цікавий", приклади пропозицій

До економічних проблем додалася політична криза. У деяких регіонах активізувалися національні сепаратистські організації.

Конституційна реформа

Характер епохи Єльцина був демократичним, про що свідчить проведена конституційна реформа. У грудні 1993 року відбувся референдум про прийняття нового проекту Конституції. За нього проголосувало майже 58,5% виборців. Конституція була прийнята.

Цей документ надавав президентові значні повноваження, в той час як значення парламенту було сильно зменшена.

Свобода слова

Розповідаючи коротко про епоху Єльцина, потрібно зазначити, що однією з її характерних особливостей стала свобода слова. Її символом стала сатирична програма «Ляльки», яка виходила з 1994 по 2002 роки. У ній висміювалися популярні державні чиновники і політики, в тому числі і сам президент.

При цьому збереглися численні свідоцтва того, що в 1991-1993 роках Єльцин контролював російське телебачення. Випуски окремих передач знімалися з ефіру, якщо у них містилася критика дій президента.

Діставалося навіть офіційно приватним телекомпаніям. Наприклад, наближені Єльцина згадують, що в 1994 році чолі держави не сподобалося, як НТВ висвітлював війну в Чечні. Президент наказав розібратися з власником телеканалу Володимиром Гусинським. Тому навіть ненадовго довелося виїхати в Лондон.

Чеченська війна

Для багатьох Росія в епоху Єльцина асоціюється з війною в Чечні. Проблеми в цій кавказькій республіці почалися ще в 1991 році, коли бунтівний генерал Джохар Дудаєв проголосив незалежну Ічкерію. Незабаром в Чечні розквітли сепаратистські настрої.

При цьому склалася унікальна ситуація: Дудаєв не платив податки у федеральний бюджет, заборонив співробітникам спецслужб в’їзд на територію республіки, але при цьому продовжував отримувати дотації з державної скарбниці. До 1994 року в Чечню продовжувала надходити нафта, яка ніяк не оплачувалася. Більш того, Дудаєв перепродував її за кордон. Москва підтримувала антидудаевскую опозицію, але у конфлікт до певного моменту не втручалася. При цьому в республіці фактично розпочалася громадянська війна.

У листопаді 1994 року опозиція за підтримки російських спецслужб зробила спробу штурму Грозного, яка провалилася. Після цього Єльциним було прийнято рішення про введення військ до Чечні. Подальші події Кремль офіційно називав відновленням конституційного порядку.

Оцінюючи характер і підсумки правління епохи Єльцина, багатьма зазначається, що це було одне з найбільш провальних рішень, невдалим був і план, і його реалізація. Непродумані дії призвели до великої кількості жертв серед цивільного населення і військових. Загинули десятки тисяч людей.

Дивіться також:  Эриванское ханство: історія виникнення та розвитку

У серпні 1996 року федеральні війська були вибиті з Грозного. Після цього були підписані Хасавюртовские угоди, які розглядалися багатьма як зрада.

Другий президентський термін

В 1996 році Єльцин здобув у другому турі перемогу над комуністом Геннадієм Зюгановим, незважаючи на провальні стартові позиції. Після закінчення кампанії він надовго виключився з управління країною, так як його здоров’я було сильно підірвано. Навіть інавгурація пройшла по скороченій програмі.

Керувати державою стали політики, які фінансували або очолювали передвиборну кампанію. Чубайс отримав посаду керівника адміністрації президента, першим заступником голови уряду став Володимир Потанін, а Борис Березовський — заступником секретаря Ради безпеки.

У листопаді Єльцин переніс операцію аортокоронарного шунтування серця. У цей час виконував обов’язки президента Черномирдін. До керівництва державою президент повернувся тільки в 1997 році.

Прем’єрська чехарда

Цей час було ознаменовано підписанням указу про деномінацію рубля, проведенням переговорів з чеченським лідером Масхадовим. Навесні 1998 року уряд Черномирдіна було відправлено у відставку, а прем’єром з третьої спроби призначений Сергій Кирієнко.

У серпні 1998 року через два дні після впевненого заяви Єльцина, що девальвації рубля не буде, це все-таки відбулося. Російська валюта знецінювалися в чотири рази. Уряд Кирієнко звільнено.

21 серпня більшість депутатів Державної думи запропонували президента добровільно піти у відставку. Однак він відмовився, у вересні новим прем’єром став Примаков.

У травні парламентом була ініційована процедура імпічменту. Проти Єльцина було висунуто п’ять звинувачень. Напередодні голосування був звільнений Примаков, а на його місце призначено Степашин. Ні по одному із звинувачень так і не було набрано необхідної кількості голосів.

Степашин прем’єром пробув недовго, в серпні його змінив Володимир Путін, якого Єльцин офіційно оголосив своїм наступником. В кінці 1999 року ситуація загострилася. Чеченські бойовики здійснили напад на Дагестан, в Москві, Волгодонську та Буйнакську були підірвані жилі будинки. За пропозицією Путіна президент оголосив про початок антитерористичної операції.

Відставка

31 грудня опівдні за московським часом Борис Єльцин оголосив, що йде у відставку з поста президента. Він це пояснив поганим станом свого здоров’я. Глава держави попросив вибачення у всіх громадян країни. Це був кінець епохи Єльцина.

Виконуючим обов’язки був призначений Володимир Путін, який в той же день звернувся до росіян з новорічним зверненням. У той же день був підписаний указ, що гарантував Єльцину захист від судового переслідування, а також суттєві матеріальні пільги йому і його родині.

Громадська думка

Характер епохи Єльцина і підсумки правління першого президента Росії продовжують підбивати досі.

За даними соціологічних опитувань, 40% росіян позитивно оцінюють його історичну роль, 41% висловлюються негативно. При цьому в 2000 році, відразу після відставки його позитивно оцінювали лише 18%, а негативно — 67%.

Дивіться також:  "До мозку кісток" – значення виразу

Оцінки влади

По-різному підсумки епохи Єльцина оцінюють і російські влади. Відомо, що в 2006 році Путін заявив, що головне досягнення у період правління першого російського президента полягає в наданні свободи громадянам. У цьому полягає його головна історична заслуга.

У 2011 році Дмитро Медведєв, який займав на той момент посаду президента, заявив, що не можна недооцінювати той прорив, який був зроблений країною в 90-ті роки. Зараз громадяни повинні бути вдячні Єльцину за проведені перетворення.

Думки політологів

Політологи наголошують, що при Єльцині в країні розвивалася економічна і політична конкуренція, чого не було раніше, почало формуватися громадянське суспільство і незалежна преса.

При цьому визнається, що перехід до демократії від тоталітаризму не міг пройти безболісно, певні помилки були допущені. До того ж існує думка про те, що безглуздо звинувачувати Єльцина в розпаді СРСР. Це був неминучий процес, еліти в республіках давно бажали незалежності, виходу з-під впливу Москви.

Коли Єльцин виявився у владі, економіка країни перебувала в катастрофічному відношенні. Був дефіцит всього, валютні резерви були практично вичерпані, нафта коштувала близько 10 доларів за барель. Країну було не врятувати від голоду без рішучих заходів.

Приватизація привела до появи в країні компаній світового рівня.

Позиція громадських діячів і політиків

Лідер комуністів Геннадій Зюганов, кажучи про час правління країною Єльциним, неодноразово зазначав, що при ньому не стало ніякої демократії. В історичну пам’ять, на його думку, він повинен увійти, як один з головних знищувачів і руйнівників соціальної інфраструктури Російського держави.

Політиками та громадськими діячами був введений термін «ельцинизм». Під ним розуміється режим, який призвів до руйнування в країні всіх духовно-суспільних цінностей.

«Росія, кров’ю вмита»

Оцінки роботи першого президента Росії даються у численних публіцистичних книгах, статтях і дослідженнях. У 2016 році вийшла книга Федора Раззакова під назвою «Бандити епохи Єльцина, або Росія, кров’ю вмита».

У цьому творі автор намагається дати відповідь на питання, такими позитивними були 90-ті, що залишилися в народній пам’яті під епітетом «лихі». Раззаков з вражаючою скрупульозністю відтворює той час. Він запевняє, що в книзі немає історичної неправди, так як в її основі реально існувала кримінальна хроніка тих років. Вона була зібрана з різноманітних друкованих джерел — журналів, газет, мемуарів і спогадів.

У книзі «Бандити епохи Єльцина» наочно відтворюються особливості тієї епохи, робляться спроби оцінити їх максимально об’єктивно.