Божевільний ритм життя, який сьогодні переважає у великих густонаселених містах, має від’ємне якість – він погано позначається на здоров’ї трудового суспільства. Прокинутися вранці, встигнути зібратися, нагодувати домочадців, привести себе в порядок і стрімголов мчати на станцію метро, щоб тільки не спізнитися на роботу. Обслужити купу клієнтів в офісі або, відпрацювавши зміну за верстатом, в выдохшемся стані поспішати додому, щоб, знову-таки, встигнути зробити всі домашні справи, підготувати дітей до завтрашнього дня в садку чи школі, прибрати, попрати і приготувати вечерю. І так день у день, п’ять, а іноді і шість днів на тиждень. Після чого залишається неділю, за яке потрібно встигнути підготувати весняну аплікацію доньці в сад, синові допомогти з стенгазетой в школу, відвезти в хімчистку килим і з’їздити на ринок за новими шпалерами. А потім ще переустановити програмне забезпечення на комп’ютері, щоб мати можливість черпати звідти інформацію про особливості ремонту в спальні, який почався, і все ніяк не закінчується…
Сьогодні будь-який середньостатистичний житель великого міста може бути підданий досить серйозного фізичного і психологічного перенапруження, яке в кінцевому рахунку нерідко закінчується емоційним зривом.
