Ледве встигнувши вийти на телеекрани країни 11 серпня 1973 року, багатосерійний фільм “Сімнадцять миттєвостей весни”, знятий режисером Тетяною Ліозновою, справив ефект вибуху бомби. Всі радянські глядачі, забувши про інших справах, на дванадцять днів припали до екранів своїх телевізорів, затамувавши подих, спостерігаючи за героїчними буднями розвідника Максима Ісаєва, більше запам’ятався як штандартенфюрер СС Макс Отто фон Штірліц, виконаного чудовим радянським і російським актором В’ячеславом Тихоновим.
Історія створення
Своєю появою на сторінках книг Штірліц зобов’язаний письменнику Юліану Семенову, який написав роман-трилогію про радянських розвідників у роки Великої Вітчизняної війни. Перша книга, що мала назву “Пароль не потрібен”, вийшла ще в 1966 році. За ним протягом наступних трьох років пішли “Майор Вихор” і, власне, роман «Сімнадцять миттєвостей весни», фільм за яким незабаром був знятий за особистою ініціативою голови Комітету державної безпеки Юрія Андропова.
У тому ж році, в якому був написаний і сам роман, керівництво кіностудії “Ленфільм” викупило у Юліана Семенова однойменний сценарій, в терміновому порядку його затвердив і призначила режисера. Вже були розпочаті підготовчі роботи до зйомок, проходили проби перших претендентів на ролі. Раптово в ситуацію втрутилася Тетяна Ліознова, до того моменту встигла зарекомендувати себе блискучою режисерською роботою в тільки що вийшов кінофільм “Три тополі на Плющисі”.
Через тривалий час їй все ж таки вдалося переконати Семенова відкликати сценарій у “Ленфільму” і продати його Кіностудії імені Горького, в якій вона працювала.
