“Чапаєв і Порожнеча”: відгуки читачів, автор, сюжет і основна ідея книги

“Чапаєв і Порожнеча” – третій роман відомого російського письменника Віктора Олеговича Пєлєвіна. Він був написаний в 1996 році і став культовим твором автора, поряд з такими романами, як “Омон Ра” і “Життя комах”. Як друковане видання виходив в найбільших видавництвах країни – “АСТ”, “Ексмо”, “Вагриус”, згодом твір було озвучено і видано як аудіокнига.

У статті ви знайдете короткий зміст “Чапаєва і Порожнечі” Віктора Пелевіна, розповідь про героїв роману і огляд відгуків читачів.

Про роман

Цей твір, за відгуками критиків, можна розглядати як зразок твору постмодерністської естетики. Рисами хаотичності і безмежної багатомірності, а також неможливість пізнати цей світ наповнений простір роману.

Як відомо, Пелевін відносив свої тексти до турбореализму. Твори, які написані в стилі цієї філософсько-психологічної та інтелектуальної прози, з’єднують “звичайну” літературу та фантастику. По суті ж це продовження і розвиток тієї самої “реалістичної фантастики”, яку писали брати Стругацькі. Відправною точкою сюжетних подій тут найчастіше є фантастичні допущення, тоді як весь текст зазвичай написаний з дотриманням канонів соціально-психологічної прози.

Як читач може зрозуміти з книги Віктора Пєлєвіна “Чапаєв і Порожнеча”, сучасний світ являє собою певний симбіоз східно-філософських уявлень, комп’ютерних технологій, музики і прикладів техногенного мислення. Все це оповите алкогольних хмарою і приправлено “дурницями”, під яким зазвичай мають на увазі наркотичні речовини і навіть отруйні гриби. Все це не могло не розщепити свідомість героя твору, який при всьому цьому продовжує замислюватися про вічні питання буття.

Коментар автора на обкладинці:

Це перший роман у світовій літературі, дія якого відбувається в абсолютній порожнечі

– як би стверджує неможливість ніякого істинного вчення. Бо, по думці Віктора Пелевіна,

свобода буває тільки одна, коли ти вільний від усього, що будує розум. Ця свобода називається “не знаю”.

Роман побудований у вигляді ланцюжка “вставних історій”, закільцьованих навколо основного сюжету – осягнення головним героєм за допомогою Чапаєва істини людського існування і просвітлення (саторі).