У середині ХІХ ст. багато європейських морських держав стали використовувати у своєму озброєнні специфічний клас військових кораблів – ББО “броненосець берегової охорони (оборони). Подібне нововведення складалося не тільки для захисту своїх меж, а й тому, що такі човни були дешевими у виробництві. Виправдали ББО покладені на них надії? Давайте довідаємося про це, розглянувши історію цього типу кораблів та найвидатніших представників цього підкласу.
Броненосець берегової оборони: що це таке?
Військові дії на морі мають відмінності від аналогічних сухопутних “заходів”. В першу чергу – вони більш затратні. Адже до місця баталії на суші армія здатна і пішки дійти з гвинтівками напереваги. А щоб битися на морі, потрібен хоч який-небудь корабель, вартість спорядження якого завжди буде високою. Адже він буде не лише транспортним засобом, але і стане виконувати роль оборонної “фортеці”.
Завдяки промисловій революції до середини ХІХ ст. військова промисловість змогла відмовитися від парусних та парусно-парових судів, створивши бойові кораблі з бронею, що витримує удари снарядів противника.
І хоча всього за десятиліття існування класу панцирних бойових човнів (броненосців) вони стали головним надбанням військового флоту кожної держави, їх виробництво і оснащення було дуже витратним. Тому не встигли перші такі кораблі вийти з верфей, як почалися роботи над винаходом більш дешевого замінника. Так з’явився підклас “броненосець берегової оборони”.
Це назву носив тип панцирних нізкобортних судів, озброєних вогнепальними гарматами великого калібру. Фактично ББО були наступним етапом в еволюції річкових моніторів. Базове їх призначення – патрулювання узбережжя і його захист. У разі морського бою такі броненосці повинні були підтримувати фланги сухопутних сил.
