Борис Сандуленко: біографія і особисте життя

В радянській естраді та пострадянському просторі був і є тільки один виконавець, якого називали українським Робертіно Лоретті. Цей співак прославився вже у свої чотирнадцять років, дуже зворушливо виконавши пісню “О, соле міо” у телепередачі “Блакитний вогник” 1963 року, а через неповні десять років став чоловіком Ксанки Щусь з “Невловимих месників”, блискуче виконаної актрисою Валентиною Курдюковой.

Походження

Біографія співака Бориса Сандуленко іде своїми коренями в Житомир, місто на північному заході Української РСР, в якому одного разу після війни на якийсь час осіли його батьки-цигани.

Як і всі представники свого народу, сім’я Сандуленко була вільна від усього, що собою являло радянська держава того часу: від вимушеного атеїзму, освіти та служби в армії, незалежно від чиєї-небудь волі дозволяючи собі займатися будь-яким заняттям по душі. Батько Бориса був віртуозним танцівником, якому по плечу був будь-який танець від гопака і чечітки до лезгинки з циганочкою з виходом. Мати ж, як і належить циганської жінці, займалася вихованням їхніх численних дітей.

Потім стався 1956 рік і указ про осілості, постановляющий долучити до праці всіх радянських циган, а незабаром почався і їх вилов прямо на вулицях за бродяжництво, спекуляцію і дармоїдство.

Цигани в прискореному порядку почали соціалізуватися і займати якісь робочі посади в сусідніх колгоспах і навіть підприємствах. Стати громадянином радянського держави стало незрівнянно вигідніше арешту і конфіскації тих же коней.

Не пройшло і десяти років, як цигани стали не стільки того, скільки популярні в Радянському Союзі. Їх ансамблі, співаки, артисти та сама циганська тематика ближче до 70-м посіла одне з найпочесніших місць в культурному житті країни.

Сім’я ж Сандуленко до кінця 40-х років перекочувала в столичний Київ, подарувавши цьому місту і всій державі відразу двох відомих артистів естради – свого старшого сина Бориса і його молодшого брата Леоніда.