Однією з найцікавіших сторінок вітчизняної історії XX століття стала літопис розвитку автопрому СРСР – господарської галузі, спрямованої на створення рухомого складу та забезпечення їм країни у всіх сферах її багатогранного життя. У довоєнний період цей процес йшов у нерозривному зв’язку із загальною індустріалізацією держави, а в наступні роки став важливою складовою частиною підйому народного господарства і створення міцної економічної бази. Зупинимося на деяких, найбільш істотних його етапах.

З чого все починалося?

Початок історії автопрому СРСР було покладено в 1924 році випуском першого радянського вантажівки АМО-Ф-15. Його прообразом був італійський автомобіль FIAT 15 Ter. Місцем створення цього родоначальника вітчизняної автомобільної індустрії став московський завод «АМО», заснований у 1916 році, а в радянський час перейменований і отримав спочатку ім’я Сталіна (1933), а потім Лихачова (1956) – його першого директора, який обіймав цю посаду з 1927 року.

Трохи пізніше, у 1930-1932 рр., це починання не отримало подальший розвиток будівництвом в Нижньому Новгороді ще одного заводу з випуску автомобілів. Він був розрахований на виробництво як легкових, так і вантажних машин, що випускаються за ліцензією американської кампанії Ford Motors. З конвеєрів цих перших двох підприємств, створених в рамках загальнодержавної програми індустріалізації, зійшли багато легендарні радянські автомобілі, і саме вони стали основою подальшого розвитку цієї найважливішої галузі промисловості.

У наступні роки до цих найбільшим в країні автопідприємствам додалися ще кілька автозаводів: КІМ (Москва), ЯГАЗ (Ярославль) і ДЗА (Нижній Новгород). Зараз це здається неймовірним, але в 1938 році автопром СРСР займав перше (!) місце в Європі і друге у світі (поступившись лише США) з виробництва вантажівок. У передвоєнні роки їх було випущено більше мільйона одиниць, що дозволило в необхідному обсязі оснастити рухомим складом Червону армію і підприємства народного господарства. Створення численного і достатньою мірою оснащеного автопарку дозволило країні добитися успіхів в реалізації програм довоєнних п’ятирічок.

Виробництво автомобілів в роки війни

З початком Великої Вітчизняної війни московський завод «ЗІЛ» (колишній АМО) евакуювали в тил, і частина його обладнання пішла на створення нових автопідприємств. Так, з використанням виробничих потужностей Зіла відкрили Ульяновський автомобільний завод — УАЗ, який носив тоді назву УльЗИС. Згодом він був перейменований і отримав широку популярність своєю продукцією як всередині країни, так і за кордоном. Тоді ж на заводі УралЗИС, побудованому в місті Міассі Челябінської області, почалося виробництво перших зразків вантажних машин марки «Урал».

Слід зазначити, що в роки війни виробництво автомобілів в СРСР не обмежувалося лише випуском моделей на основі вітчизняних розробок. Для більш повного задоволення потреб фронту, а також забезпечення рухомим складом евакуйованих вглиб країни промислових підприємств, була налагоджена збірка автомобілів з комплектів вузлів і деталей, що поставлялися по ленд-лізу – особливою програмою, в рамках якої США забезпечували країни антигітлерівської коаліції боєприпасами, технікою, медикаментами і продовольством.

Післявоєнні пріоритети вітчизняного автопрому

Післявоєнні роки принесли з собою загострення відносин між колишніми союзниками, які опинилися по різні боки залізної завіси, і були відзначені початком загальної гонки озброєнь. В історії тих років відмічені епізоди, коли людство стояло на межі глобальної ядерної катастрофи – досить згадати Карибський конфлікт 1962 року. Ці обставини багато в чому визначили специфіку розвитку всього народного господарства СРСР і автопрому як однією з його найважливіших складових частин.

Дивіться також:  Структура наукового пізнання: його методи, форми та види

З початку 50-х і до кінця 70-х років Міністерство автомобільної промисловості СРСР, підтримуючи курс на випуск вантажних автомашин, віддавало пріоритет тим моделям, які могли з рівним успіхом використовуватися як для підтримання обороноздатності країни, так і в різних галузях народного господарства. Це були головним чином вантажівки подвійного призначення, а також багатоосний повнопривідні тягачі. Однією з найбільш відомих розробок тих років став вантажний автомобіль ЗІС-164, зійшов з конвеєра Московського заводу імені Сталіна і з’явився результатом глибокої модернізації випускався раніше автомобіля ЗІС-150.

Народження перших Зілов і «Уралов»

Наступною віхою розвитку заводу був випущений в 1963 році легендарний радянський автомобіль ЗІЛ-130, який і донині можна побачити на дорогах країни. За своїм конструктивним особливостям він успішно конкурував з кращими світовими зразками того часу. Досить сказати, що автомобіль був оснащений двигуном, потужність якого становила 150 л. с., а також гідропідсилювачем керма і п’ятиступінчастою коробкою передач. Новинкою став і омивач панорамного лобового скла, розроблений інженерами заводу.

В кінці 50-х років автомобільний парк країни поповнився і новинкою, випущеної уральськими фахівцями. Це був двовісний вантажний автомобіль УралЗИС-355ММ (фото наведено нижче). Незважаючи на те що за своїми технічними характеристиками ця модель ставилася до категорії машин середньої вантажопідйомності (до 3,5 т), саме їй судилося відіграти провідну роль в освоєнні цілинних земель Казахстану, Сибіру й Уралу.

Вражаюча статистика

Про те, наскільки інтенсивно йшов розвиток виробництва вантажних машин і тягачів у перші повоєнні десятиліття, свідчить статистика. Згідно з наявними даними, загальний обсяг випуску цього виду продукції в 1947 році склав 133 тис. одиниць, а до початку 70-х років діяли в СРСР автомобілебудівні підприємства збільшили їх кількість до 920 тис., тобто майже в сім разів, що перевищувало аналогічні показники провідних промислових країн світу.

Не менш вражаючим було і збільшення виробництва легкових машин, яким в передвоєнний період приділялося менше уваги із-за необхідності забезпечити країну вантажним транспортом. За даними автопрому СРСР, у 1947 році їх було випущено близько 9,5 тис. одиниць, тоді як до 1970 році це число зросло до 344,7 тис., іншими словами, збільшилася майже в 36 разів.

Автомобілі, що стали емблемами епохи

Серед легкових машин, що випускалися в ті роки, найбільшу популярність отримав легендарний радянський автомобіль «Победа», сходив з конвеєра Горьковського автозаводу під індексом М-20. Його розробка стала новим словом не тільки у вітчизняному, але і в зарубіжному автомобілебудуванні.

Справа в тому, що «Перемога» була першим у світі зразком крупносерийно випускалися легкових автомобілів з несучим кузовом, що не має виступаючих елементів, таких як фари, підніжки і крила з усіма їх рудиментами. Важливою відмінною рисою даної конструкції було також відсутність рами, функцію якої виконував сам кузов. Горьківським заводом «Перемоги» випускалися в період 1946-1958 рр., і їх кількість на дорогах країни тоді досягло майже чверті мільйона одиниць.

Відзначається, що 50-ті роки в цілому стали надзвичайно продуктивним періодом у діяльності конструкторів і дизайнерів Горьківського автомобільного заводу. На Всесвітній виставці, що проходила в 1958 році в Брюсселі, три їхні розробки були удостоєні найвищої нагороди — Гран-прі. Це були легкові автомобілі: «Волга» ГАЗ-21, що прийшла на зміну «Перемозі», «Чайка» ГАЗ-13 і вантажівка ГАЗ-52. Пізніше славу заводу принесли пам’ятні всім машини «Волга» ГАЗ-24.

Дивіться також:  Формули обчислення прискорення через швидкість. Приклад завдання

Дітища столичних автомобілебудівників

Ще однією своєрідною емблемою тієї епохи став легковий автомобіль «Москвич-400», випуск якого був налагоджений на однойменному столичному підприємстві, відкритому в 1930 році. Його фахівці, взявши за основу німецький автомобіль Opel Kadett довоєнної конструкції, розробили власну модель, запущену в серійне виробництво в 1947 році. Її перші зразки були випущені на трофейному обладнанні, які вивезли з Німеччини.

Через 7 років конструкція автомобіля була значно модернізована, і він став випускатися під індексом «Москвич-401». У наступні роки розроблялися і пускалися в масове виробництво нові моделі, які поповнювали автомобільний парк країни. Найбільш відомою серед них став автомобіль «Москвич-408», що заслужив добру славу своєю надійністю і невибагливістю.

Епоха «Жигулів»

У середині 60-х років перед автопромом СРСР було поставлено завдання налагодити масове виробництво легкових автомобілів, доступних широким верствам громадян, і тим самим усунути складнощі, пов’язані з їх придбанням. В рамках реалізації цього проекту влітку 1966 року був укладений договір з керівництвом італійського концерну Fiat на будівництво в місті Тольятті заводу з виробництва легкових автомобілів. Дітищем нового підприємства стали автомобілі марки «Жигулі», що проводилися в небувалий для того часу кількість. У 70-ті роки їх випуск досягав 660 тис. в рік, а до початку 80-х зріс до 730 тис. Цей період прийнято вважати початком масової автомобілізації країни.

Малолітражки з берегів Дніпра

Відчутну лепту у справу забезпечення радянських людей індивідуальним транспортом вніс і Запорізький автомобілебудівний завод. У 1961 році на ньому був налагоджений випуск малолітражного автомобіля ЗАЗ-965, який отримав у народі іронічна назва «горбатий «Запорожець»». Цікаво, що його конструкція була розроблена фахівцями столичного автозаводу, випускав «Москвичі», і там же планувалося налагодити серійний випуск, але за відсутністю необхідних виробничих потужностей вже готовий проект вони передали колегам з берегів Дніпра.

У 1966 році з воріт підприємства вийшла оновлена і кардинально відрізнялася від свого попередника модель, відома як «Запорожець-966», а в наступні десятиліття з’являлися все нові і нові розробки. Їх характерною особливістю було повітряне охолодження двигуна, розташованого в задній частині кузова. За весь час виробництва, яке охопило період 1961-1994 рр. було випущено майже 3,5 мільйона машин.

Внесок українських фахівців у розвиток автопрому

Протягом кількох десятиліть основне навантаження по перевезенню пасажирів у сфері громадського транспорту була покладена на продукцію Львівського автобусного заводу (ЛАЗ). Побудований у перші повоєнні роки, він аж до розпаду СРСР був одним з основних радянських підприємств, що спеціалізувалися в цій галузі, а в 1992 році був перетворений в спільне російсько-українське підприємство, що проіснувало протягом 22 років.

Найбільшу популярність серед його продукції отримали призначені для міських маршрутів автобусів марки ЛАЗ-695, випуск яких почався в 1957 році. Крім того, помітний слід в історії вітчизняного автомобілебудування залишили і моделі, призначені для обслуговування всі возраставшего з кожним роком потоку туристів. До них відносяться такі розробки, як ЛАЗ-697 і ЛАЗ-699А. У 1963 році завод освоїв випуск нової для нього продукції – міських тролейбусів ЛАЗ-695Т.

Дивіться також:  Гравітаційна лінза: визначення, види, моделювання

Творці знаменитих «Уралов»

Не залишалися осторонь і фахівці діяв у місті Міассі Уральського автомобільного заводу. За період з 1942 року, коли з його конвеєра зійшов перший зразок продукції, і аж до розпаду СРСР ними був розроблений великий модельний ряд машин і тягачів різної вантажопідйомності і потужності.

Крім згаданого вище двовісного вантажівки УралЗИС-355М, що став легендою цілинних просторів, до числа найбільш яскравих досягнень тієї пори можна віднести і перший тривісний автомобіль «Урал-375», випущений в 1961 році і володів підвищеною прохідністю, що робило його незамінним в умовах бездоріжжя. За його розробку конструктори підприємства були удостоєні диплома першого ступеня ВДНГ СРСР. Висока якість нових машин було гідно оцінений багатьма іноземними покупцями, поспешившими укласти контракти на їх постачання.

Таку урядову нагороду – орден Трудового Червоного Прапора уральські автомобілебудівники отримали в 1966 році за модернізацію низки колишніх моделей і розроблення нових. Незадовго до розпаду Радянського Союзу з його конвеєра зійшов мільйонний автомобіль. В наступний період завод зазнав неодноразові реструктуризації і сьогодні входить до складу «Групи ГАЗ», що є найбільшої автомобілебудівної компанією Росії.

Досягнення ульяновських автомобілебудівників

В одному з попередніх розділів статті згадувалося про те, що в роки Великої Вітчизняної війни на берегах Волги було утворено підприємство, що отримало згодом відома як Ульяновський автомобільний завод (УАЗ). Його роль у розвитку народного господарства країни виявилася настільки велика, що на ній варто зупинитися дещо детальніше.

Історія цього прославленого заводу почалася в травні 1944 року з випуску першого досвідченого зразка 4-тонного вантажного автомобіля УльЗИС-253. Паралельно з цим його колектив налагодив виготовлення автомобіля ГАЗ-ММ, розробленого і випускався на Горьківському заводі, а потім переданого в Ульяновськ для продовження його серійного виробництва. Це була та сама знаменита «полуторка» − автомобіль вантажопідйомністю 1,5 т, який, об’їздивши фронтові дороги, став незамінним помічником у справі післявоєнного відновлення народного господарства.

У 1954 році ульянівські спеціалісти налагодили випуск легкового автомобіля підвищеної прохідності ГАЗ-69, а через деякий час і його модифікованої моделі – ГАЗ-69А. Обидві ці машини стали яскравими віхами на шляху розвитку радянської економіки повоєнних років. Вони виявилися однаково затребуваними і в Збройних силах країни, і у всіх галузях господарства. Важливо відзначити і той факт, що з 1956 року їх складання проводилося з деталей власного виробництва.

Наступною перемогою заводчан (так було прийнято говорити в роки радянської влади) стало налагоджене в 1966 році виробництво малотоннажних вантажівок УАЗ-450Д і модифікації УАЗ-452Д. Це були легендарні «Уазики», без яких важко уявити дороги тих років. Ця розробка була удостоєна золотої медалі ВДНГ. Не меншим успіхом користувалися сходили з заводського конвеєра легкові автомобілі марки УАЗ-469 і УАЗ-469Б, що володіли підвищеною прохідністю і стали продовженням традиції, закладеної ще в дні випуску ГАЗ-69.

Післямова

У цій статті наведено далеко не повний перелік продукції, що випускалася підприємствами автопрому СРСР за роки, що пройшли з моменту його утворення і до розпаду країни. Крім того, навіть більшість згаданих моделей мала різні модифікації, кожна з яких представляє інтерес оригінальністю конструкції і сміливістю технічної думки. В цілому ж історія радянського автомобілебудування – це захоплююча голова в літописі вітчизняної історії XX століття.