Андрій Карпенко є найяскравішим представником радянської незалежної музики кінця вісімдесятих і початку дев’яностих років. Незважаючи на малу популярність і невелика кількість пісень, Андрій став культовою фігурою в історії радянської і російської рок-музики, надавши вплив на багатьох представників жанру. Пісні Андрія відрізнялися глибоким філософським змістом, яскравими образами і трагічної атмосферою, що в той час було новаторством у вітчизняній музиці.

Біографія

Андрій Карпенко народився 1 березня 1973 року в Комсомольську-на-Амурі. Про його родині майже немає достовірної інформації. Відомо лише, що майбутній музикант зростав у вкрай важких умовах і вже в середній школі йому доводилося шукати невеликі підробітки після навчання, щоб допомагати утримувати сім’ю.

Ранні роки

Ранні роки життя Андрія Карпенка також є мало висвітленим період його біографії. Відомо лише, що він непогано вчився в школі, закінчив її зі срібною медаллю. Після дев’ятого класу підробляв різноробочим, вантажником у порту, прибиральником. Через два роки зважився вступити в одну з технічних училищ Санкт-Петербурга, куди і переїхав на початку дев’яностих років. Стипендія дозволяла юному творцеві не шукати ніяких підробок, і у нього з’явився час для особистої творчості, створення власного авторського світу і ліричної концепції.

Сольна творчість

Навчання давалося Андрію легко завдяки накопиченому в технічній сфері досвіду. Юнак швидко розбирався в досліджуваному матеріалі, у вільний час складав свої перші авторські пісні. Дуже скоро Андрія запросили місцеву творчу тусовку, проте перший час з-за особливостей характеру він соромився виконувати свої твори публічно. На зборах він виконував пісні відомих у той час музикантів, або мовчав і слухав інших виконавців, часто акомпануючи на гітарі тим, хто не володів інструментом.

Перші пісні Андрія Карпенка (Анрі Альфа) відрізнялися яскравою образністю, ліричністю і великий значеннєвим навантаженням, що поєднується з багатою мелодійної структурою.

Дивіться також:  Хлоя Нейл і її "Чиказькі вампіри"

Домашні записи

Перші записи були зроблені Андрієм за ініціативою його друга і одногрупника Валентина Бонча. Молоді люди збиралися після занять в кімнаті Валентина і виконували різні популярні в той час пісні групи «Акваріум», «Кіно» і «Агати Крісті». В один з таких вечорів, піддавшись умовлянням однокурсників, Андрій Карпенко виконав кілька своїх пісень, серед яких були «Залиш мене», «Вічний кайф» і «Заморозки душі». Композиції одразу ж здобули успіх у друзів Андрія, і незабаром Валентин записує різні версії цих пісень на касету прямо в кімнаті гуртожитку. Запис стає популярною серед одногрупників Андрія, і Карпенко поступово стає видною фігурою місцевого андерграунду, незважаючи на малу кількість пісень і рідкісні виступи.

«Тянь-Шань»

Через рік, на другому курсі навчання, Андрій Карпенко (Анрі Альф) знайомиться з місцевою панк-групою «Тянь-Шань». Її учасники були першопрохідцями «вільного звучання», активно імпровізували і експериментували з різними побутовими предметами, використовуючи їх в якості музичних інструментів. Карпенко приєднується до складу групи і бере участь у сесіях звукозапису. Після кількох репетицій було вирішено накласти вокал Андрія на шумову хвилю звучання групи. Результатом цього експерименту стала спільна касетний запис, на якому, крім записів з вигуками Андрія Карпенка під безладний звучання інструментів, також були записані сольні акустичні виступи Анрі в кімнаті гуртожитку.

Після цього запису співробітництво Анрі Альфа і групи «Тянь-Шань» припинилося через творчі розбіжності, так як Андрій бачив концепцію групи у створенні ліричних творів, а склад групи бажав продовжити психоделічні експерименти зі звучанням, все більше йдучи від мелодійних малюнків до хаотичним імпровізацій.

«Пікнік»

Повне розуміння і підтримку своєї творчої концепції та авторського бачення Андрій знайшов в особі Едмунда Шклярського – лідера групи «Пікнік», з яким він познайомився в березні 1995 року. До того часу Анрі вже знайшов деяку популярність в колах альтернативної радянської музики, і молода група була зацікавлена у співпраці з ним.

Дивіться також:  Геннадій Яковлєв: творча діяльність, успіх у кар'єрі

Знайомство і перша експериментальна репетиція відбулися в гуртожитку за сприяння Валентина Бонча.

Саме Едмунд Шклярський став першим продюсером Карпенко, умовивши його записати три авторські пісні для підготовлюваного альбому групи «Пікнік». Шклярський вважав, що похмура романтика і щемлива порожнеча пісень Анрі Альфа стануть ідеальним доповненням до вже написаним для альбому матеріалу.

На початку 1995 року у філії студії «Мелодія», що розташовувався в Санкт-Петербурзі, було здійснено запис декількох пісень Андрія в супроводі музикантів групи «Пікнік».

У кінцевому підсумку в альбом потрапило три твори авторства Андрія: «Істерика», «Раз, два…», а також балада «Вертоліт» у двох частинах.

Відразу ж після запису альбому був проведений концерт на його підтримку, в якому також взяв участь і Андрій. Записи з цього концерту були викладені Едмундом Шклярским в інтернет на початку 2010 року.

Пісня Анрі Альфа «Вертоліт» придбала велику популярність, незважаючи на значний хронометраж майже в дев’ять хвилин.

Відхід з музики

Після студійного запису в складі групи «Пікнік» Андрій опинився в скрутному становищі. Навчання в інституті підходило до кінця, перед виконавцем постав вибір – розпочати активну творчу кар’єру або ж влаштуватися на роботу за фахом. Будучи від природи скромним людиною, Андрій вирішує, що не зможе домогтися великих успіхів у музиці, так як подібне творчість вже встигло стати неактуальним і не змогло б приносити хоча б мінімальний дохід. У 1996 році Карпенко приймає остаточне рішення про завершення творчої діяльності, про що оголошує на черговому студентському зборах, в останній раз виконавши свої пісні публічно.

Даний час

В даний час доля Карпенко (Анрі Альфа) невідома. Відомо лише те, що він працює за фахом на одному з підприємств рідного міста – Комсомольська-на-Амурі. Незважаючи на численні прохання шанувальників, Андрій не дає інтерв’ю, не виступає на концертах і не погоджується зробити хоча б кілька студійних записів. З 2012 року в соціальних мережах почали з’являтися спільноти шанувальників творчості Карпенка, в яких його фанати обмінювалися архівними аудіозаписами, фотографіями і ділилися спогадами.

Дивіться також:  Олексій Миколайович Толстой, "Гадюка": короткий зміст повісті

Дискографія

На жаль, пісні Анрі Альфа так і не були скомпільовані в повноцінний музичний альбом. Андрій не замислювався про професійну кар’єру музиканта, тому до наших днів збереглася невелика частина його творчості, представлена кількома студійними роботами з відомими групами, а також домашніми магнітофонними записами.

Якщо ж відновити хронологічний порядок, датований список записів Анрі Альфа буде виглядати так:

  • 1990-й – перша касетний запис в гуртожитку;
  • 1991-й – концерт на хуторі Коломцы;
  • 1993-й – концерт в Визинге, Комі АРСР;
  • 1994-й – друга касетний запис в гуртожитку спільно з групою «Тянь-Шань»;
  • 1995-й – «Вампірські пісні» (спільно з групою «Пікнік»).

Також існує кілька невідомих записів періоду 1990-1994 років, про яких немає ніякої інформації щодо місця та дати.